Пісня виконавця Kolibri носить емоційно насичену атмосферу, в якій переплітаються надія, туга за домом та сила кохання, що здатна перемагати відстані та час. У перших рядках твору йдеться про очікування, коли нарешті прийде час, і всі розбіжності, образи чи непорозуміння, що залишили рани на серці, будуть зцілені. Автор висловлює сподівання, що в аеропорту "Бориспіль" відбудеться довгоочікуване возз'єднання, символізуючи повернення до коріння, до місця, де все починалось, попри всі негаразди, які сталися.
Далі пісня занурює слухача у глибину особистих переживань автора, який довгий час не міг повернутися додому, зазнавши болю розлуки та втрати. Це підкреслює значення дому не лише як фізичного місця, а як символу близькості, тепла і кохання, що чекає на нього. Згадка про "рідні очі" підсилює цю тугу за домом, за місцем, де "усе знайоме" і де вперше зустрілося кохання.
Проте, в останніх рядках автор ділиться рефлексією про те, що зараз, у місці, де колись було щастя, залишилось лише "нічого, крім болю". Це може вказувати на зміни, які сталися не лише в його житті, а й у місці, до якого він прагне повернутися. Водночас, незважаючи на біль втрати і змін, в пісні звучить непохитна віра в можливість возз'єднання та відновлення втраченого зв'язку, що і є головним посланням твору.