Пісня POLINA DASHKOVA "Кожна мила милому" є виразом глибоких почуттів і незмінної вірності, що існують між закоханими. У перших рядках відображена незмінність природи – сонце, що світить, і вода, що тече, символізують вічність і неперервність життя. Автор підкреслює, що незважаючи на все, кохана особа продовжує йти до свого коханого, очікуючи на зустріч під вербами – місцем, яке стає символом їхнього таємного зв'язку і місцем, де вони зможуть знайти свої "скарби", або ж глибокі почуття одне до одного.
У серці пісні лежить заклик коханої відкрити своє серце та виспівати цю пісню своєму коханому, що є символом повного прийняття і безмежної любові. Метафора "до безтями покохає" підкреслює інтенсивність і безумовність їхніх почуттів. Наступні рядки розкривають бажання пережити разом найсильніші емоції та подолати всі перешкоди, символізовані "холодами" і "димом" – труднощами та випробуваннями.
У фінальній частині пісні посилюється образ верб, який виступає як місце зустрічі та возз'єднання. Повернення "у дім" символізує не лише фізичне повернення, а й повернення до стану внутрішнього спокою та гармонії в обіймах коханої особи. Ця пісня є відображенням вічної історії кохання, де двоє людей, незважаючи на всі перепони, знаходять шлях один до одного, об'єднані силою своїх почуттів.