Текст пісні "Сльози не так пектимуть погляд занурений у бульвар" виконавців Vyshebaba & KOLA ніби занурює слухача в атмосферу забутого, залишеного на самоті місця, де єдине, в чому можна бути впевненим, — це минуле. Описане село, яке ніби застрягло між реальностями, стає метафорою втрачених можливостей та забутих надій.
Автори пісні через образи просякнутого снігом шляху та від'їзду з рідного дому в бік столиці говорять про спробу вирватися з кола замкнутого життя, про пошук кращого майбутнього, незважаючи на всі труднощі. Ця подорож стає символом сподівань та прагнень до нового життя, відмови від минулого з усіма його обтяженнями.
У наступних рядках пісні йдеться про втрату ілюзій і неможливість повернути минуле. Метафора "ти вичерпала ліміт на власне різдвяне диво" говорить про втому, розчарування та реалізацію того, що деякі речі вже не змінити. Це нагадування про те, що час ідти далі, незалежно від обставин.
Заклик сісти в будь-який вагон, якщо це справді доля, підкреслює ідею прийняття невідомого майбутнього та готовності до нових викликів. Автори піднімають питання долі та вибору, натякаючи на те, що, можливо, саме в цих непростих рішеннях та випробуваннях криється справжній шлях до себе.
Завершення пісні лініями про лінію фронту, яка "сплощує світ", наголошує на складності вибору у критичних обставинах. Це заклик знайти силу зійти зі шляху, який веде до самознищення, та обрати свій власний шлях, відкинувши все зайве та спрощене розуміння світу. Це глибока рефлексія про важливість особистого вибору, свободу та здатність до змін у непростих обставинах.