У пісні "А ти і в вус не дуєш ти побут свій лаштуєш" гурту Boombox розповідається про повсякденність і рутину, яка охоплює людей у їхньому звичному житті. День за днем, ніч за ніччю, життя тече своїм рівномірним потоком, а люди зосереджені на своїх звичайних справах і рідко замислюються над глибшим змістом свого існування. В цьому контексті згадуються різні типи людей: ті, хто читає, хто "втикає" у метро, хто намагається втекти від втоми за допомогою банальних розваг.
Однак серед цієї повсякденності вирізняється образ жінки, яка чекає когось біля вікна. Це чекання стає символом надії, любові та вірності, які існують незважаючи на всю рутину довкілля. Жінка чекає, можливо, на повернення коханої людини, на зміну у своєму житті або просто на якийсь знак ззовні. Її чекання наповнене терпінням і сподіванням, що стає контрастом до загальної безпорадності й апатії, яка описується у пісні.
Співак розмірковує про власні почуття та досвід, зазначаючи, що життя здається йому недостатньо насиченим, а всі надії та сподівання розчаровують. Замість того, щоб зупинитися та задуматися над цінностями та сенсом існування, він вважає, що над такими питаннями не варто зараз думати, підкреслюючи загальну тенденцію людей уникати глибоких рефлексій про власне життя.
Таким чином, пісня відображає контраст між зовнішньою повсякденністю та внутрішнім світом людини, який сповнений глибоких емоцій, надій і сподівань. Через це протиставлення, виконавець закликає слухача задуматися над власним життям, його змістом та цінностями, які вони переслідують у своєму побуті.