У пісні "Чи просто лежав би посеред трав і рідних за руку тримав" виконавиці MamaRika задається глибоке філософське питання про сенс життя та важливість моменту, особливо коли стикаємося з усвідомленням його можливого завершення. Пісня зачіпає тему оцінки власних пріоритетів і цінностей у контексті гіпотетичного останнього дня життя. Лірика викликає роздуми про вибачення, відносини з близькими людьми та про те, на що насправді варто витрачати свій час.
Вона запрошує слухача замислитись над тим, кого б він хотів пробачити або з ким хотів би провести останні моменти, підкреслюючи цінність міжособистісних зв'язків та любові. Задаючи питання про можливість жалкування за неправдивими словами, сказаними близьким, пісня говорить про важливість чесності та відвертості у стосунках.
У рефрені, де йдеться про бажання просто лежати посеред трав і тримати за руку рідних, виражається ідея про те, що прості, але щирі моменти є найціннішими. Це заклик цінувати кожну мить, проведену з тими, хто нам дорогий, і не витрачати життя на пустоту.
Образ зозулі, яка вже не кує, може символізувати закінчення чогось або нагадування про те, що час не вічний. Це ставить питання про те, як ми сприймаємо світ навколо себе, чи цінуємо ми те, що маємо, і чи здатні радіти життю, незважаючи на його непередбачуваність і кінцевість. Пісня закликає до глибшого розуміння власних почуттів і значення життєвих моментів.