Пісня "Знаю, високо літаю, стою біля краю" виконавця KRISTONKO занурює слухача в глибоку рефлексію про втрачене кохання, невиговорені почуття і неминучість прощання. Ліричний герой стоїть на межі своїх емоцій, споглядаючи як вони згорають і розсіюються, подібно до зірок на небі, які палають і зникають у вечірній темряві. Символіка ворон, які можуть повернути час назад, акцентує на неможливості змінити минуле і відновити втрачене.
У другій частині пісні розгортається образ падіння, який символізує розрив відносин і втрату спільних моментів, які колись здавалися вічними. Ліричний герой втрачає орієнтири у світі великих міст і високих будівель, що є метафорою втрати особистісної ідентичності і зв'язку з коханою особою. Висота, на якій він літає, символізує емоційну віддаленість та ізоляцію.
Завершується пісня повторенням мотиву згоряння зірок і плачу неба, що наголошує на універсальності переживань ліричного героя. Він просить повернути минуле, але одночасно усвідомлює неможливість цього. Таким чином, пісня відображає глибоку емоційну кризу, стан втрати і пошуку себе у розбитому світі почуттів.