Артем ЛоікІ Хоч Столяр Хоч Мер Ти Твоя Думка Зі Скла Блін

Пісня Артема Лоїка "І хоч столяр хоч мер ти твоя думка зі скла блін" пронизана глибокими соціальними мотивами, висвітлюючи невдоволення сучасним суспільством та його вадами. У приспіві артист звертається до універсальності досвіду, натякаючи на те, що незалежно від соціального статусу, будь то мер або столяр, людські думки та переживання є крихкими та вразливими, як скло.

Співак описує сцену корпоративного зібрання, яка слугує метафорою для більш широких соціальних процесів, де "голі королі" роздягають особистість до найбільш вразливого стану, піддаючи людей уніформізації та втраті індивідуальності. Цей образ "голих королів" використовується для критики тих, хто владарює, не беручи до уваги людську гідність та цінності.

У подальших рядках виникає образ океану-борделю, який символізує хаос та моральний розпад суспільства, де люди, що намагаються врятуватися, є "людьми-кораблями", що тонуть у цьому моральному розкладі. Виживання в таких умовах зображується як збирання "недокубків", що є метафорою спроб знайти стабільність або сенс у хаотичному світі.

Закінчуючи, Лоїк застосовує образ "римування як бісеру", який відображає спробу навести порядок через мистецтво, попри зовнішній хаос та розчарування. Пісня виступає як заклик до рефлексії над сучасним станом суспільства та цінностями, підкреслюючи потребу в осмисленні та зміні. Це потужна критика сучасності, що закликає до глибшого розуміння людської вразливості та солідарності у боротьбі з соціальними несправедливостями.