Пісня "Обов’язково тут треба померти щоб ожити" у виконанні Артема Лоіка, за мотивами творчості Скрябіна, відображає глибокий соціальний і моральний коментар щодо сучасного суспільства та його вад. Приспів, що повторюється "Ла-ла-ла", може символізувати іронічне відношення до серйозності заявлених тем, або ж бажання втекти від них у світ безтурботності та самозабуття.
У першому куплеті йдеться про поверхневість і фальш сучасних "вечірок", де влада та еліта показують свою перевагу над звичайними людьми, "роздягаючи" їх, у переносному сенсі, з їхніх прав і гідності. Цей образ "людей-кораблів", які тонуть у "океані-борделі", відображає відчай та безвихідь, в якій опиняються люди, зіткнувшись із корупцією, лицемірством, і моральною розкладанкою суспільства.
Другий куплет продовжує цю думку, але вже з акцентом на бажанні вижити, вибратися із цього "океану" на берег, врятувати свою ідентичність та гідність, зібравши "свої 'недокубки' до купки". Це може символізувати спробу знайти своє місце у світі, не втрачаючи себе, попри тиск і зневагу з боку "непотрібних людей-кораблів".
Заключний абзац співак повертається до мотиву творчості, римування, як способу виразити свій внутрішній світ, свої думки та почуття. Мистецтво тут виступає як засіб самовираження та втечі від жорстокої реальності, дозволяючи зберегти особистісну цілісність і внутрішню свободу.
Таким чином, пісня є закликом до самопізнання, критичного осмислення суспільних процесів та пошуку власного шляху в житті, незважаючи на всі перешкоди та спокуси. Це водночас і песимістичний, і оптимістичний погляд на можливість персонального та колективного переродження.