Пісня "Всі живуть хто як звик" виконавця VERONIKA торкається глибоких тем людських взаємин, самотності та підтримки у важкі часи. У перших рядках ми бачимо висловлювання підтримки та близькості між людьми, незважаючи на можливу відсутність успіху у їхніх спільних зусиллях. Є натяк на глибоку дружбу або відносини, де одна людина цінує присутність іншої, навіть коли це сприймається зовнішнім світом як не щось ідеальне.
Основний рефрен пісні "Всі живуть хто як звик, з шопоту ідуть на крик" висвітлює ідею про те, що люди пристосовуються жити відповідно до своїх звичок або обставин, які можуть раптово змінитися, змушуючи їх виходити зі своєї зони комфорту. Це може вказувати на стрімкі та непередбачувані зміни у житті, що роблять дні одноманітними та безцільними.
Далі йдеться про пошук підтримки та взаєморозуміння у важкі часи - "Хто іще коли під дощем вкриє плащем, Хто іще страхує плечем коли ноги вщент". Ці рядки підкреслюють важливість мати поруч когось, хто може допомогти і підтримати в моменти слабкості або втрати сил.
Заключна частина пісні відображає суперечливі почуття перемоги в особистих відносинах, яка, з одного боку, є єдиною перемогою, але з іншого - не приносить справжнього задоволення або потрібна автору. Це висловлює ідею про те, що іноді перемога в особистих стосунках або емоційна перевага може виявитися пустою або не тією, яку насправді прагнула душа.
У підсумку, пісня є роздумом про життєві виклики, важливість емоційної підтримки та складнощі у стосунках між людьми. Вона відображає універсальні почуття самотності, пошуку змісту та потреби у взаєморозумінні та підтримці.