Ця пісня розповідає про могутність спогадів і емоцій, які можуть викликати музичні акорди. Вона відкривається з опису автора, який чує знайомий акорд, що відразу повертає його назад в часи, коли він і його кохана були разом, готові на все, і ніщо їх не могло зупинити. Це нагадування про час, коли їхні почуття були непохитними, а спільні моменти здавалися безкінечними.
У наступних рядках ми бачимо опис тих моментів, коли їхня музика "заграє на зорі", а їхні емоції були такими сильними, що навіть природа відгукувалася на них. Пісня намагається передати інтенсивність їхніх почуттів через образи поглядів, що "запалюють світи" та "дивуються вогні".
Далі пісня звертається до моменту розриву, коли вона, попри свої заяви про невразливість до вина і безмежності ночі, залишається одна. Автор визнає, що не слухав її, що призводить до того, що ніч стає "холодною і сумною". Це вказує на втрату і печаль, яку він відчуває через розставання.
Закінчується пісня метафорою спогаду, що б'є по серцю "ніжем" і розбивається "як кришталь", символізуючи глибоку біль і розчарування втраченими моментами та невикористаними можливостями. В цілому, пісня є роздумом про силу спогадів, любов, втрату і ностальгію за минулим, яке більше не може бути відновлене.