Текст пісні "Ми такі одинокі через туман крикну прощай" виконавиці ГЕЛЯ ЗОЗУЛЯ відкриває перед слухачем історію глибоких особистих переживань, втрати та пошуку себе через досвід розриву відносин. Лірична героїня розповідає про своє рішення піти з відносин, які вже не приносять щастя, попри велику ціну, яку їй довелося за це заплатити. Вона зізнається у своїй невгамовній та невиліковній любові, яка залишається з нею навіть після розставання, спричиняючи біль і порожнечу в серці.
У пісні використовується символіка падіння зірки, яка традиційно асоціюється з загадуванням бажань, але у цьому контексті вона перетворюється на метафору несподіваної втрати (порівняння падіння зірки з катастрофою літака) і можливо ненавмисних змін у житті героїні. Це підкреслює непередбачуваність долі та складнощі у сприйнятті реальності, коли мрії та реальність розходяться.
Основна тема пісні - це самотність, яка залишається після втрати кохання та спроба знайти себе в цьому новому стані. Лірична героїня кричить "прощай" крізь туман, що символізує невизначеність та складність відпускання минулого. Водночас, мовчанка коханого, який залишається невідомим та невидимим у цій історії, підкреслює глибину її самотності та внутрішньої ізоляції. Пісня відображає універсальні почуття втрати, ностальгії та пошуку особистого шляху після розставання.