Пісня Артема Лоїка "Не віддам своєї рідної землі і метра" відображає глибокі почуття, переживання та роздуми воїна, який опинився в епіцентрі військових дій. Текст пісні переплітається між лініями фронту та особистими переживаннями, де кожен крок і кожна мить може стати останньою. Ліричний герой розповідає про свої випробування, боротьбу та непохитну віру у перемогу, яку підтримує незламна сила кохання та надії.
Важливу роль у тексті відіграє образ коханої жінки, яка стає символом дому, мотивації боротьби та виживання. Її любов та молитва описуються як талісман, що захищає та надихає героя, додає йому сил у найскладніших боях. Вона є опорою, заради якої варто повертатися додому, і заради якої не варто здавати жодного метра рідної землі.
Співак наголошує на значенні поняття "ОДІН" - символіці єдності, взаємопідтримки та спільної мети. Ця ідея втілюється не лише в бажанні захистити свою землю, але й у необхідності підтримувати одне одного, розділяти як радості перемог, так і біль втрат.
Заключна частина пісні відкриває перед слухачем контраст між війною та мирним життям, де герой знову знаходить себе вдома, далеко від фронтових реалій. Він згадує про важливість цінувати звичайні радості життя, які стають особливо значущими після повернення з війни. Ця частина підкреслює не тільки важливість боротьби за свою землю, але й важливість повернення до мирного життя, де кохання, сім'я та прості людські радості знову стають доступними та цінними.