Пісня "Щоб не сталось я так і хотіла" виконавиці Геля Зозуля відображає глибокі емоційні переживання, змішані з внутрішньою силою та рішучістю. У першому куплеті мовиться про сильну особистість, яка не піддається на емоції, попри зовнішні прояви смутку чи болю. Слова "Та я не плачу, це не моя сльоза! Я - не дощ, я - гроза!" підкреслюють силу духу головної героїні, її готовність стояти проти викликів долі, не показуючи своєї вразливості.
У наступних рядках "Наступного разу зустрінемось Коли місяць буде уповні Я вже мертва всередині Та поки жива ще ззовні" відчувається сум і відчай, але разом з тим і невмирущість духу. Ці слова можуть символізувати внутрішні боротьби, втрату сенсу або відчуття внутрішньої порожнечі, при цьому залишаючись сильними та непохитними зовні.
"Моя кров блакитна з вином розмішана Усі плачуть, а мені смішно так" може говорити про іронічне сприйняття власних страждань та здатність знаходити у них щось смішне або абсурдне. Це свідчить про внутрішню силу героїні, її здатність переживати біль без втрати власної ідентичності.
Останні рядки "Тепер мені ніхто нічого не скаже Усе буде так, як карта ляже! А ляже вона так, як я її покладу Готуйся, зараз серце твоє вкраду!" виражають рішучість та автономію героїні, її готовність керувати власною долею та впливати на події навколо себе. Фраза про крадіжку серця може символізувати владу над емоціями інших, або ж здатність здивувати та зачарувати, незважаючи на внутрішні переживання.
В цілому, пісня є виразом боротьби, сили волі та емоційної складності, демонструючи, що навіть у стані внутрішньої "смерті" можна зберігати зовнішню силу та впливати на свою долю. Це гімн тим, хто бореться з внутрішніми демонами, але зберігає віру в себе та свою здатність до перемоги.