Пісня "Все минало, тільки не любов" виконавиці MARIIA DOVGAUK занурює слухача у глибокий емоційний світ, де головним драйвером є незмінність і вічність любові на тлі всього того, що минає та змінюється. Лірична героїня співає про те, як у світі, де все змінюється і проходить, лише почуття до коханої людини залишається непохитним і вічним. Вона виражає думку, що серед усього багатства світу та його мов, єдине, чого їй бракувало, – це любов.
У пісні також йдеться про те, як рани зцілюються з часом, але кохання лишається незмінним, підкреслюючи тим самим його виняткову цінність та силу. Образи рваних квітів і тупотілих стежок розмов відображають біль втрати та ностальгію за минулим, проте надія на повернення до "літа", до часів щастя і тепла, не залишає ліричну героїню.
Заклинання до коханого про повернення, коли сонце перестане гріти, символізує бажання відновлення відносин і повернення до тих моментів, коли все було добре. Висловлюючи своє серцебиття та тугу за коханим, героїня показує, наскільки глибокі та всепоглинаючі її почуття, що вона готова чекати і сподіватися на краще, незважаючи на всі зміни та випробування, які приносить життя. Пісня є виразом віри в незламність справжньої любові, що переживає час і обставини.