Пісня Марти Липчей «На Пристані» розкриває глибоку філософську тему пошуку внутрішнього спокою та гармонії серед життєвих буревіїв і негараздів. Центральним образом є пристань — місце, де душа знаходить притулок і відпочинок. Пристань символізує стан душевного спокою та захисту, до якого прагне лірична героїня, обтяжена життєвими труднощами та випробуваннями. Незважаючи на складнощі, які її оточують, героїня стоїть «розхристана» і «чиста», підкреслюючи свою готовність зустрічати життєві виклики з відкритою душею.
У пісні переплітаються образи води, неба та зірок, що створюють атмосферу певного магічного реалізму. Згадується жива вода, яка стає отруєною, символізуючи забруднення та втрату чистоти в сучасному світі. Однак, навіть у такій ситуації героїня тримає руку своїх близьких, підкреслюючи важливість підтримки та єдності. Незважаючи на те, що небо «плаче вогнем» і душі йдуть на причастя через всі перипетії, вони зберігають віру в щастя, яке є недосяжною, але постійно бажаною метою.
Кульмінація пісні настає, коли героїня, перебуваючи на межі між світлом і темрявою, обирає шлях до світла. Цей вибір символізує її внутрішню боротьбу та бажання рухатися вперед, незважаючи на всі випробування. Через образи пристані та подорожі до світла, пісня передає надію та віру в краще майбутнє, навіть коли навколо панує хаос і невизначеність.