Пісня "Неземна краса" Аркадія Войтюка занурює слухача в історію про чарівну істоту, яка, здається, прибула з іншого світу чи країв, невідомих і загадкових. Її поява в житті ліричного героя описана як момент чарівності, що змінює його звичний ритм існування, пришвидшуючи серцебиття. Ця істота зображена як зірка, що відірвалася від небесної куполини та пронизливо впала в його світ, наповнюючи його світлом і зачаруванням.
Основною темою пісні є вшанування неземної краси, яка викликає захоплення і навіть поклоніння. Ліричний герой звертається до цієї істоти з проханням відкрити таємницю своєї самотності, чому, маючи таку красу, вона танцює наодинці. Це вказує на парадокс її існування: з одного боку, вона об'єкт загального захоплення, а з іншого – знаходиться у самоті, відокремлена від інших, навіть попри численних охочих завоювати її увагу.
Далі пісня розкриває, що лише музика може знайти ключ до серця цієї загадкової красуні, що є метафорою глибокого емоційного зв'язку, який може виникнути лише через справжнє розуміння та співпереживання. Незважаючи на велику кількість охочих, вона бажає залишитися на самоті, що може символізувати її унікальність та неповторність, а також можливу внутрішню ізоляцію від світу, який не може повністю зрозуміти або прийняти її сутність. Пісня підкреслює складність взаємин між зовнішньою красою та внутрішнім світом особистості, пропонуючи слухачам роздуми про важливість глибини емоційного зв'язку та справжньої близькості.