Пісня "Засвіт встали козаченьки" є однією з найвідоміших українських народних пісень, приписуваних Марусі Чурай. Ця пісня розповідає про козаків, які рано вранці вирушають у похід, залишаючи своїх коханих і родини. Вона починається зі сцени, де козаченьки збираються в дорогу, і Маруся, одна з їхніх коханих, зі сльозами на очах прощається зі своїм миленьким.
Пісня передає глибокі емоції розлуки та тривоги, що переживають молоді дівчата і матері, коли їхні козаки вирушають на війну. Особливо зворушливим є прохання козака до своєї матері прийняти його кохану Марусю як рідну дитину в разі, якщо він не повернеться. Це підкреслює непевність та небезпеку, які чекали на козаків у походах, та велике почуття відповідальності за своїх близьких.
"Засвіт встали козаченьки" відображає не лише особисті почуття, а й патріотичний дух та готовність козаків захищати свою батьківщину. Пісня є важливою частиною української культурної спадщини і часто виконується національними хоровими колективами, зберігаючи живу пам'ять про ті часи і людей, які складали її історію.