Пісня "Хрещатик" Павла Зіброва є глибокою одею Києву, особливо центральній вулиці столиці України — Хрещатику. Через призму особистих переживань і спогадів, Зібров змальовує Хрещатик як символ свого життя, місце, яке він асоціює з рідним домом і невід'ємною частиною своєї ідентичності.
Текст пісні висловлює подяку долі за можливість бути частиною київської спільноти, з усіма її радощами і труднощами. Зібров описує київське життя через деталі буденності: від стояння в чергах до спілкування з друзями і навіть пияцтва. Хрещатик стає метафоричним "хрещеним батьком", який формує його ставлення до друзів і ворогів, навчає розуміти і прощати.
У пісні також звучить сильний патріотичний мотив. Незалежно від того, де б він не знаходився — в Амстердамі чи Москві — Зібров підкреслює, що завжди живе за київським часом і відчуває зв'язок з рідною землею. Повернення до Києва асоціюється з поверненням до "святої Київської Русі", що підкреслює духовну і культурну значимість міста для виконавця.