Пісня "Шароварщина" Артема Лоіка є потужним маніфестом проти поверхневого, шаблонного бачення української культури. У своїй роботі автор висловлює протест проти комерціалізації та спрощення українського мистецтва, яке часто зводять до традиційних символів, таких як шаровари та вишиванки, не заглиблюючись у справжні сенси та глибини культурної спадщини.
Артем Лоік критикує тих, хто збагачується на культурі, не вкладаючи в неї душі та сенсу. Він піднімає питання про цінність справжнього мистецтва, яке не підлаштовується під ринкові вимоги, а прагне доносити до людей істину та змушує замислитися про важливі соціальні та політичні теми. Лоік з іронією говорить про псевдопатріотизм та поверхневі культурні проекти, які, на його думку, лише шкодять справжньому національному самоусвідомленню.
Ця пісня також має сильний політичний контекст, оскільки автор акцентує увагу на війні та боротьбі за незалежність. Він порівнює сучасні події з історичними травмами і показує, що боротьба за ідентичність та свободу триває. Лоік закликає до пробудження свідомості і глибшого розуміння своєї культури, вільної від штампів та кліше. Пісня є закликом до справжнього, глибокого патріотизму та відмови від фальші і споживацького підходу до культури.