Пісня "Хрещатик" Павла Зіброва є гімном Києва, що відображає його культурну та емоційну сутність. У пісні йдеться про вулицю Хрещатик, яка для автора є символом Києва та його центральною віссю. Хрещатик тут представлений не лише як фізичне місце, але і як духовний "батько", який навчив розуміти друзів і прощати ворогів. Каштани, хрести Софії та Лаври, що згадуються у тексті, підкреслюють історичну та духовну спадщину міста, а також є символами його краси та величі.
Текст пісні також зосереджується на київських жінках, описуючи їх як найкращих у світі, веселі, сумні та гомінкі. Це підкреслює особливе місце жінок у житті Києва та їхній вплив на емоційний стан автора. У пісні Павло Зібров висловлює подяку своїй долі за те, що він може переживати ці емоції, знаходячись серед киян. Таким чином, "Хрещатик" є одночасно особистим зізнанням у любові до міста та його мешканців.
Зрештою, автор заявляє, що де б він не був, завжди відчуває зв'язок з Києвом і знає, що повернеться до свого дому, своєї святої Київської Русі. Це підкреслює нерозривний зв'язок між людиною та її рідним містом, який залишається незмінним незалежно від обставин або місця перебування.