Пісня "Література" Артема Лоіка є своєрідним маніфестом про силу слова та мистецтва. У ній автор порівнює себе з професором, що приносить слухачам нову літературу, закликаючи їх "вмикати процесор" і бути відкритими до нових знань і творчих ідей. Лоік передає думку про непереможність слова, яке здатне протистояти будь-яким випробуванням і змінити світ на краще. Він використовує рими та метафори, щоб показати, як його творчість може надихати та впливати на інших.
У тексті також присутні алюзії на особисті переживання та виклики, з якими стикається митець у сучасному світі. Автор звертається до слухачів з проханням прокинутися від звичайності і шукати своє справжнє призначення, як Одіссей шукав свою Ітаку. Ця пісня підкреслює важливість саморозвитку, незалежності думок і сили мистецтва, яке здатне надати людині сенс і мету в житті.