Пісня "Ой у гаю при Дунаю" виконана Міллою Йовович, є виразом глибокої ностальгії та емоційної наснаги. У першій частині тексту описується картина природи, де соловей весняною порою залучає пташину до свого гнізда. Цей образ щебетання солов'я символізує прихід весни та нових починань, відображаючи природню циклічність життя.
Далі пісня переходить до зображення сцени, де в гаю, поряд з річкою Дунай, лунає музика. Бас, що гуде, та скрипка, що "плаче", створюють атмосферу святкування, куди приходять люди, включаючи "милого", що гуляє там. Цей момент підкреслює контраст між радісним зібранням та особистими відчуттями співачки, викликаючи в ній сум із приводу віддаленості від коханої людини.
У завершальній частині пісні на передній план виходять почуття самотності та туги за коханим. Лірична героїня висловлює свою скорботу через плач та ридання, знову згадуючи звуки природи та музики, що слугують фоном для її емоційного стану. В цілому, пісня є вираженням туги за близькістю до коханої особи, контрастуючи з образами життєрадісних подій.