Текст пісні відображає тему забороненого кохання, яке приносить біль та страждання, але водночас викликає нездоланне прагнення до заборонених почуттів. Персонаж пісні викликає суперечливі відчуття, описуючи свою залежність від іншої людини, яка є його "звичкою". Цей об'єкт кохання водночас є джерелом болю, оскільки любов є недосяжною або соціально неприйнятною.
В тексті піднімається питання про внутрішній конфлікт та сором, який викликає пам'ять про спільно проведений час ("згадуєш ті ночі в номерах, як соромно"). Цей зв'язок видається токсичним та деструктивним, адже зустрічі з коханою особою розглядаються як "злочин", і відносини здаються напруженими, ніби "під напругою, ніби він на допиті".
Кульмінацією є усвідомлення, що відносини будувались на брехні ("закохана не в нього, а в його брехню"), але попри це, існує неможливість розірвати ці відносини, оскільки любов, хоч і "клята" і "заборонена", змушує їх продовжувати таємно кохати одне одного. Це створює порочне коло страждання і пристрасті, з якого важко знайти вихід. Цікаво, що пісня закінчується на загальному мотиві забороненого, що підкреслює його універсальність та глибокий емоційний резонанс.