Ця пісня Маші Кондратенко глибоко торкається теми розлуки, болю втрати і надії на возз'єднання. У перших рядках ми зустрічаємося з персонажем, що засинає з телефоном у руках, очікуючи на дзвінок від коханого. Ця деталь відразу встановлює атмосферу суму та очікування, що пронизує увесь твір.
Слова пісні відображають рефлексію про минуле, де вони, будучи разом, не цінували тих моментів, які мали. Ця рефлексія викликає в персонажа пісні почуття жалю та ностальгії. Через призму війни і відстані, що їх розділила, спогади про спільно проведений час набувають особливого значення.
Головний образ пісні — це безмежне очікування повернення коханого з війни. Лірична героїня виражає свою надію стати опорою та захистом для коханого, навіть зіткнувшись з жорстокою реальністю війни, що роз'єднує закоханих. Ця пісня є виявом віри у майбутнє возз'єднання та виражає глибоку емоційну прив'язаність та любов, яка переживає відстані та випробування.
В останніх строфах пісні акцент робиться на повсякденні труднощі, з якими доводиться стикатися персонажу під час відсутності коханого. Але навіть у цих умовах вона знаходить сили зберігати віру і надію на краще майбутнє, де вони знову будуть разом. Ця пісня — це гімн незламності духу любові, яка протистоїть розлуці та випробуванням війною.