У пісні "І хай не буває чудес" Alyona Alyona відображає свої почуття та спогади про Маріуполь, місто, що зазнало значних руйнувань внаслідок війни. Вона описує свою мрійливу подорож через перони, що символізують перехід і надію, до моря, у якому вона знаходить втіху та спокій. Шум крон у парках і дзвін з Храму Петра додають атмосферності та підкреслюють нерозривний зв'язок з містом, де діти козацького роду і погляди, сповнені віри, символізують непохитну силу та надію на майбутнє.
Пісня також висвітлює контраст між минулим та сьогоденням, коли війна змінила звичайне життя, перетворивши повсякденні предмети та символи на знаки відваги та боротьби. Alyona Alyona згадує, як колись Азов був асоційований з екологічними проблемами, а тепер став символом мужності та сили. Вона розповідає про спротив і незламність мешканців Маріуполя, які, незважаючи на обстріли та окупацію, продовжують вірити у світле майбутнє свого міста.
Останні рядки пісні розкривають тему долі та виживання у воєнний час, коли звичайні моменти життя, такі як зустрічі з рибалкою або прогулянки містом, набувають особливого значення. Авторка звертається до спогадів про своє дитинство та зміни, які принесла війна, підкреслюючи силу спільноти та важливість збереження культурної спадщини та ідентичності навіть у найтяжчі часи. Пісня є гімном стійкості, любові до рідного міста та віри у майбутнє, де чудеса, хай і не завжди помітні, трапляються щодня.