Пісня "Мамо ти не уявляєш як удав не відпускає пустота" гурту Океан Ельзи розкриває глибокі й болючі відчуття, які переживає людина, що повернулася з війни. Вона переповнена внутрішнім конфліктом, спогадами та нерозділеним болем втрати.
У перших рядках зображено повернення додому, яке не приносить очікуваного спокою або розради. Замість цього, герой пісні відчуває глибоку пустоту, яка не залишає його і можна сказати, що "удав не відпускає". Цей образ пустоти може символізувати відчуття втрати, самотності, нереалізованості.
Далі пісня звертається до матері, зізнанням у тому, що вона не може уявити, наскільки глибокою та болісною є ця пустота. Метафори "тремтять сльози і бетон", "цвітуть квіти мінних зон" наголошують на контрасті між зовнішнім миром і внутрішнім хаосом головного героя, а також на тому, як війна вплинула на нього.
Особливу увагу заслуговує строфа, де йдеться про дорогу до вокзалу та дівчину, що чекала там. Це вираз надії та можливості порятунку в особі близької людини, проте залишається невідомим, чи зможе ця любов повністю вилікувати рани.
У заключних рядках пісня вкотре підкреслює, що війна - це не сон, це реальність, яка залишає незгладимі сліди на душі людини. Ці слова слугують жорстоким нагадуванням про те, що пережите не можна забути або ігнорувати, воно назавжди залишиться частиною її життя.