Пісня "І під гітару у теплому колі вони можливо згадають про нас" виконавця DIBROVA носить філософський та надихаючий характер, говорячи про спадщину, яку ми залишаємо наступним поколінням, і віру в майбутнє. Вона відображає вічну циклічність життя, де кожне наступне покоління підхоплює естафету від попереднього, несе в собі їхні ідеї, пісні та мрії, перетворюючи їх на світло, що веде через темряву історії.
В перших рядках пісні йдеться про майбутні покоління, які будуть вдихати повітря свободи, крокувати по землі, що була звільнена завдяки зусиллям тих, хто був до них. Вони будуть співати пісні минулого, але вже у новому контексті, з новим змістом, зберігаючи пам'ять про тих, хто вже не з нами.
Далі автор звертається до образу нових людей, які ідуть слідами попередників, але при цьому зносять старі, ненадійні мости, тобто відкидають застарілі ідеї та вірування, створюючи новий шлях. Ці "нові люди" несуть із собою "правди суть", що є закликом до прозріння, до пошуку істини в собі та навколишньому світі.
Пісня закликає вірити в нове покоління, у своїх дітей, і освітити їм шлях своїм досвідом, знаннями та мудрістю. Це віра в те, що кожне наступне покоління зможе зробити світ кращим, використовуючи найкраще з того, що залишилося від попередників.
У пісні підкреслюється універсальність досвіду, спільність мети та неперервність боротьби за краще майбутнє. Це співання про надію, про вічне прагнення до світла, про важливість кожного внеску в загальну справу людства. Автор нагадує, що незважаючи на всі розбіжності, люди залишають після себе світло, яке відбивається в очах наступних поколінь, стаючи їхнім водієм у майбутнє.