Пісня "Є що сказати, немає слів, плакати час, та немає сліз" Артема Лоіка та Абіє є глибокою та багатогранною, обертаючись навколо теми війни, любові, відданості та особистої жертви. Вона передає емоційну боротьбу та внутрішній конфлікт, стикаючись з жорстокістю війни та важливістю збереження людяності у такі часи.
У першій частині пісні лунає обіцянка не залишати близьку людину незалежно від обставин, навіть коли "небо лютує" або "сонце не зігріває". Це підкреслює ідею безумовної підтримки та вірності, яка стає основоположною у випробуваннях війною.
Далі текст пісні розкриває тему батьківства та передачі життєвих цінностей між поколіннями. Фраза "Очі на тата підійме син" символізує надію на майбутнє та важливість збереження віри та сили духу в обличчі труднощів. Це також говорить про непростий вибір між боротьбою та здачею, між вираженням емоцій та їх придушенням у складний час.
Останні рядки пісні звертаються до теми самопожертви та готовності боротися за свої переконання до кінця, навіть якщо це означає втрату особистого щастя або життя. "Якщо ворог прийшов відібрати рай, я його затягну за собою в пекло!" - це вираз рішучості стояти до кінця, захищаючи своє та чуже майбутнє.
Таким чином, пісня є висловленням глибоких емоцій та роздумів про життя, любов, війну та незламність духу людини перед обличчям випробувань. Вона закликає до нескореності, віри у краще майбутнє та важливості кожного особистого вибору в житті.