У пісні "Сину не загасити рокам ту рану" Артема Лоіка у співавторстві з Абіє відчувається глибокий емоційний заряд, що відображає боротьбу, відданість та незламність духу перед обличчям невимовних випробувань. Лірика пісні вибудовує діалог між батьком і сином, де батько обіцяє захищати та не залишати свого сина незважаючи на всі труднощі, які на них обрушуються. Він готовий стати на захист, перехрестити його перед злом, навіть коли ніч здається безкінечною, а обставини - безвихідними.
Тема пісні розкривається через образи природи, які символізують внутрішній стан персонажів: небо, що лютує, сонце, що не зігріває, війни, що постійно нависають над головами. Ці образи підсилюють почуття невизначеності та викликів, з якими доводиться зіткнутися. Водночас, існує віра в зустріч, надія, що не згасає перед обличчям загроз. Батьківське благословення сину не лише заспокоює, а й надихає на подолання життєвих негараздів.
Пісня також торкається теми війни і боротьби за мирне життя. Обіцянка батька захистити сина від війни, навіть якщо це означає власний жертовний акт, відображає глибину батьківської любові та готовність до найвищих жертв. Символічне повернення "в теплі твої обійми" і водночас готовність зануритись "в пекло" заради захисту рідних передає універсальну ідею захисту та самопожертви в ім'я любові та свободи.
В цілому, пісня є вираженням нескінченної відданості та любові, яка не знає меж і готова пройти через найскладніші випробування. Це гімн сили духу, який вчить не здаватися перед обличчям найтемніших викликів життя.