Пісня "А може це люди які рабами по сусідству мовчали кнути горбами" виконавця Артема Лоіка з Абієм висвітлює болючі теми війни, втрати, людської стійкості та віри. Вона починається з образу природи, що здається ворожою людині: небо лютує, сонце не зігріває. Але водночас веде мову про непохитну підтримку та обітницю не залишити близького у біді, незважаючи на обставини.
В тексті йдеться про випробування, через які проходять люди під час конфліктів. Через образи сина, що шукає опору в батьку, і солдата, який йде на війну, пісня торкається теми героїзму та відданості. Висловлюється ідея, що справжні випробування формують силу духу, незламність і відвагу.
Співаки порушують тему історичної пам'яті, вказуючи на те, що нинішні випробування є частиною довгої історії боротьби та страждань. Метафора рабів, що мовчали, вказує на важливість пам'ятати минуле та вчинки тих, хто виступав проти тирани.
Заключні рядки пісні наголошують на непереможності духу та вірності ідеалам, навіть у найтяжчі часи. Використання образу Аполлона, що покидає Вавілон, символізує відмову від хаосу та зла, вибір шляху світла, незважаючи на все. Ця пісня є гімном мужності, любові та віри в краще майбутнє.