Пісня "Є та мета та відніме сил" у виконанні Артема Лоіка та Абіє є виразним прикладом сучасної лірики, яка торкається глибоких та важливих тем. У ній відчувається біль втрати, непорозуміння між поколіннями, війни, але разом з тим і надія на зміну, віра в силу духу та незламність людських відносин.
У центрі пісні - образ батька, який намагається передати сину свої знання та життєвий досвід, незважаючи на важкі обставини, що їх розділяють. Метафора неба, що "лютує", та сонця, що "не зігріває від дощу", символізує зовнішні виклики та перешкоди, але разом з тим підкреслює непохитну відданість та готовність батька стояти поруч з сином, незалежно від обставин.
Тема війни і втрати пронизує текст, але водночас в ньому звучить заклик не втрачати надії та продовжувати йти вперед, не дивлячись на труднощі. "Ти мене тим мене пам'ятай" - ці слова можна розуміти як заповіт перед лицем неминучих випробувань, які випадають на долю кожного.
Пісня вражає своєю щирістю та емоційною насиченістю, ставлячи перед слухачем не лише історію батька та сина, але й важливі питання про сенс життя, про важливість пам'ятати про коріння та про необхідність боротися за майбутнє. Вона є відображенням того, як у складних життєвих обставинах людина може знайти сили для боротьби та зберегти віру в краще.