Пісня "Вірю: Україна переможе і справжньої літератури буде пера множить" у виконанні Артема Лоіка та Baka є сильним виразом надії, віри і непохитної відданості своїй країні та її майбутньому. Лірика пісні занурює слухача в глибокий емоційний стан, де кожен рядок відгукується болем і водночас непереможним оптимізмом.
Автор пісні ділиться своєю вірою в те, що війна, яка обрушилася на Україну, незабаром закінчиться, повертаючи людей до їхньої сутності і внутрішнього світу. Він виражає впевненість у тому, що прийдешнє покоління виросте свідомим, простим і не байдужим до долі своєї країни. Ця віра пронизує пісню, надихаючи на пам'ять про уроки минулого і важливість розуміння моментів для дій та злагоди.
Пісня також є відображенням глибокої віри автора у незламність українського народу, його культури та ідентичності, які, на думку автора, є монолітними і непорушними навіть у найтяжчі часи. Він використовує метафори та згадує відомих українських письменників, щоб підкреслити важливість слова, літератури та культурної спадщини як основи національної ідентичності.
Заключні рядки пісні виражають непохитну віру автора у перемогу України, вільне майбутнє та мирне небо над країною. Він підкреслює неприпустимість забуття та важливість пам'яті про тих, хто віддав життя за свободу країни, закликаючи до єдності, сили та незламності українського народу. Пісня є гімном віри, сподівань та незламного духу України.