Пісня "У телика п’яний за рашку візжить" виконавців KAMALIYA та Paul Hank занурює слухача у болючу реальність війни, наголошуючи на її жорстокості та наслідках для звичайних людей. У перших рядках описується емоційний стан людини, яка, дивлячись на небо крізь сльози, знаходить себе в оточеному вогнем місті. Висловлюється дилема втечі чи залишення, але з акцентом на важливості залишитися на рідній землі навіть ціною перетворення на фантома серед руїн.
Текст також торкається фізичних і емоційних випробувань, що люди відчувають під час війни – біль, втому, страждання від холоду та втрату сну. Задається риторичне питання про те, коли все це закінчиться, висловлюючи сподівання на свободу та краще майбутнє для України, на відновлення міст та зміцнення зв'язків між людьми.
Останні рядки пісні містять гостру критику в сторону агресора, зображуючи воєнні злочини та жорстокість, що вчиняється проти цивільних, зокрема дітей. Паралельно з цим, автори висміюють підтримку війни частиною російського суспільства, показуючи їхню відірваність від реальності та фальшивість моральних цінностей. Пісня закінчується відкиданням будь-якої спільноти з агресором, визначаючи їхню долю як занурення у власні помилки та злочини. Так, твір стає могутнім закликом до справедливості та непохитності духу в обличчі зла.