У цій пісні Іван Наві висловлює глибокі емоції, пов’язані з втратою та надією. Він закликає слухача не здаватися перед обличчям труднощів, а замість цього "бігти по небесах" та "хапати зірки за хвостики", символізуючи прагнення до мрій та пошук світла в темряві. Ця метафора втілює ідею втечі від реальності або перетворення болю та скорботи на щось красиве і піднесене, як будівництво "містків між хмарами".
У рядках про веселку над обрієм та залишення в голосах дітей проглядається мотив вічності та неперервності життя, де кожен може залишити слід у цьому світі, навіть після прощання з ним. Ці слова нагадують про важливість пам'яті та спадщини, яку ми залишаємо.
Звернення до теми долі та часу, болю та втрати в наступних рядках пісні відкривають внутрішню боротьбу автора з невідворотними аспектами людського існування. Він задається питаннями про можливість зупинити долю, повернути час або замолити минуле, що вказує на глибоку рефлексію про життєві випробування та втрати.
Останній куплет з побажанням зустрітися колись "на тому боці" та закликом дивитися згори вносить елемент надії та віри в те, що відносини та зв'язки, які ми втрачаємо, не зникають назавжди, а перетворюються, ведучи нас до нових форм спілкування та взаєморозуміння. Пісня закликає не боятися втрати, а шукати в ній можливість для росту, віри та надії.