Текст пісні Івана NAVI "Хто поцілує в кутик губ назавжди пʼянких" відображає глибокі емоційні переживання, пов'язані з втратою, любов'ю та надією. У цій пісні автор звертається до коханої особи, яка, здається, вже не є частиною цього світу. Він закликає її "бігти по небесах", "хапати зірки за хвостики" та будувати "мостики між хмарами", що символізує прагнення до свободи, безтурботності та вічності після смерті. Це також може бути метафорою спогадів та спілкування з покійною особою на іншому рівні свідомості або уві сні.
У пісні порушуються питання долі, часу та втрати. Автор задається питаннями про те, як можна "зупиняти долю", "повертати час" або "вставити вранці", що відображає його боротьбу з прийняттям втрати та пошуком способів подолати біль від розлуки. Вислів "Як це - відпускати пальці, що дзвонили на мобільний?" говорить про інтимні моменти спілкування, які залишилися в минулому, і про біль від їх втрати.
Заклик "Зустрінемось колись" та "Дивись згори, дивись" є виявом надії на повторну зустріч у майбутньому, можливо, після смерті, та проханням піклуватися про нього з небес. Це вказує на віру в життя після смерті та можливість вічного спілкування між душами.
У цілому, пісня є ліричним вираженням глибоких емоційних переживань, пов'язаних із втратою коханої особи, спогадами про спільно проведений час та сподіваннями на майбутнє. Вона зображує складність людських відчуттів у моменти втрати та прагнення знайти втіху у спогадах та надії на вічність.