Zlata OgnevichРаніше Щоранку Дзвонив Та Вірю Немаєш Часу

У цій пісні виконавиця Zlata Ognevich ділиться історією про очікування та надію. Лірична героїня зазначає, що раніше їй кожного ранку дзвонив певна людина, але тепер, вже декілька днів, вона не чує його голосу. Незважаючи на цю відсутність, вона вірить, що причиною є не байдужість, а зайнятість.

Лірична оповідь розкриває, як із дня в день героїня сподівається на дзвінок, на знак уваги, що не приходить. Але замість відчаю вона вибирає віру і надію, обіцяючи чекати у рідному лузі, символічному місці, де вони разом переосмислили свої почуття і стали більше, ніж друзі.

Героїня описує їхні стосунки через образи янгола та крил, що символізують підтримку, захист та вище значення їхнього зв'язку. Вона також згадує молитву за перемогу над злими силами, що може вказувати на внутрішні або зовнішні випробування, з якими її коханий стикається.

Пісня відображає силу очікування, віри та надії в любові, навіть коли обставини не сприяють. Це історія про непохитну віру в кохану людину та готовність чекати стільки, скільки буде потрібно, зберігаючи спогади про моменти близькості та обіцянку повернутися до місця, де їхнє почуття знайшло глибший вимір.