У цій пісні виконавець SHUMEI торкається теми глибоких, але складних почуттів, що супроводжують стосунки між людьми. Перший абзац відкриває діалог про необхідність зберігати свою сутність і не намагатися відновити минуле, яке уже відійшло. Тут мова йде про важливість самоідентифікації та самоприйняття, про необхідність відпускати те, що більше не служить зростанню.
У наступних рядках артист піднімає тему несприйняття зовнішнім світом внутрішнього світу людини. Спроби висловити свої найглибші почуття часто залишаються непочутими, а спроби змінити ситуацію – невидимими. Водночас звучить мотив спільного переживання з природою, яке символізується дощем, що плаче разом із ліричним героєм та небом.
Центральні строфи пісні звертаються до теми любові та її збереження через час і випробування. Вислів "Вище хмар злечу, щоб почати все спочатку" символізує бажання перевершити труднощі та почати відносини з чистого аркуша, попри те, що минуле чіпляється за душу, не дозволяючи злетіти. Таємниця збереження любові, як зазначено в тексті, полягає в здатності виражати свої почуття та думки не тільки словами, але й вчинками, що мають глибший зміст.
Заключні рядки підсумовують есенцію пісні – міцність волі та сили почуттів, які, попри всі перешкоди, залишаються непохитними. Артист наголошує на важливості віри у власні почуття, навіть коли здається, що ніхто інший у них не вірить. Це пісня про пошук спільної мови зі світом та здатність кохати "все життя і до останку".