У пісні відчувається глибокий емоційний зв'язок і надія на відновлення втрачених стосунків. Вона починається з викладення умовної ситуації, коли автору кажуть забути про кохану людину, мовляв, він більше не повернеться. Але відповідь сповнена впевненості у тому, що їхні почуття незмінні, і кохана людина може повернутися у будь-який момент, можливо, у найбільш несподіваний спосіб.
Далі пісня розгортається навколо ідеї очікування і віри у весну як метафору відновлення стосунків. Любовні обійми порівнюються з теплом, яке здатне розтопити сніг, що символізує кінець холодної віддаленості між закоханими.
Основний рефрен "Я не повірю, так і знай / Я підніму, як крила, руки / І полечу за небокрай" висловлює рішучість не втрачати віру у любов, незважаючи на розлуку. Він говорить про готовність долати будь-які перешкоди та прагнення бути разом, незалежно від обставин.
В цілому, пісня виражає безмежну віру в силу любові, що здатна перемогти будь-які труднощі. Вона сповнена оптимізму та впевненості у тому, що справжні почуття здатні витримати випробування часом і відстанню.