Текст пісні "По росі із пʼянкого туману" виконавиці Ірини Білик переносить нас у світ глибоких емоцій та почуттів, які охоплюють двох закоханих. У перших рядках автор описує зустріч на світанку, символізуючи новий початок і надію. По росі з пʼянкого туману вони зустрічаються, аби разом зустріти промені щастя. Цей образ нагадує нам про важливість спільних моментів, які збагачують душу та дозволяють відчути єдність із коханою людиною.
У другому абзаці розкривається тема спогадів та втрат. Згадки про дощі, що цілували сліди, падіння зірок у долоні вказують на моменти щастя, які були втрачені. "І як все згубив, раптом, ти" - ці слова відображають біль втрати та розлуки, наголошуючи на тому, що минуле залишило незагойні рани.
Проте, незважаючи на біль та самотність, що охопили автора, він не може уявити своє життя без коханої людини. Повторення "Та тільки я, повір, без тебе свої світанки не уявляю" підкреслює глибину почуттів та нерозривний зв'язок між двома серцями. Ця постійна потреба у присутності іншого, попри розлуку, вказує на силу і вічність їхнього кохання.
Останні рядки пісні занурюють нас у спогади про теплі обійми літа та втечу від дощу, символізуючи щасливі моменти, проведені разом. Автор висловлює свою відданість та бажання захистити свою любов від усіх негараздів, підкреслюючи важливість спільної підтримки та розуміння у стосунках. В цілому, пісня є глибоким висловлюванням почуттів любові, втрати та надії на возз'єднання.