Пісня "Де по світу б не блукав" у виконанні ДІТИ ФРІСТАЙЛА - це лірична пошана до України, втілена через образи непереможної природи та нескореної духовності народу. У тексті Україна оспівується як втілення краси і сили, що існує у вигляді вічновідроджуючої природи і щирої любові до рідної землі. Образи уквітчаних полів, колосся що виросло на житах, і спів солов'я символізують природню гармонію і красу, яка надихає і дає сили.
У другій частині пісні акцент робиться на нескореності і мужності українського народу, що не дає себе зламати ані часом, ані обставинами. Процвітання крізь віки, незламна воля до життя і віра у власні сили висвітлюються як ключові атрибути українського духу. Ця частина підкреслює стійкість і готовність протистояти викликам, не здаючись перед обличчям труднощів.
Фінальні рядки пісні відзначають глибокий зв'язок з рідною землею, який не переривається незалежно від відстані чи обставин. Мотив повернення додому, де серце знайшло мир і спокій, де вкорінені мрії і надії, звучить як нагадування про незмінну приналежність до своєї країни, її культури, історії і майбутнього. Любов до України представлена як вічне вогнище, що палатиме в серці кожного, хто відчуває глибоку зв'язок із своєю землею. Таким чином, пісня стає виразом не лише особистої прихильності, але й універсального почуття патріотизму, що об'єднує серця.