У цій пісні OSTROVSKYI розкриває драматичну історію відносин, сповнених любові та болю одночасно. Ліричний герой зображає свого партнера як втілення світової трагедії, сили природи, що руйнує все на своєму шляху, але при цьому залишається недосяжним і бажаним. Він порівнює свої відчуття з вируванням емоцій, що киплять немов турка на вогні, та з болем, який викликають постійні істерики коханої.
Висловлюється думка, що стосунки з цією особою стали джерелом постійного емоційного виснаження, а ліричний герой відчуває себе позбавленим мети та сил продовжувати боротьбу. Він мріє про визволення, прохає дозволити йому піти, але водночас не може припинити відчувати любов.
Тема пісні глибока та суперечлива: з одного боку, є безмежна прив'язаність і любов до партнера, з іншого — розуміння токсичності відносин, які приносять лише страждання. Це історія про складність відпускання, коли любов перетворюється на залежність, і про пошук сили в собі, щоб знайти вихід із деструктивного кола відносин. Але навіть усвідомлення цієї токсичності не допомагає легко покинути цей шлях, адже серце продовжує відчувати потужну прив'язаність.