Ця пісня розповідає про глибокі й складні емоції, що виникають у стосунках, де любов переплетена з болем та стражданням. Ліричний герой описує свою кохану як небезпечну та руйнівну силу, порівнюючи її з природними катастрофами – тайфуном, вулканом, океаном проблем, що символізує її здатність завдавати болю та руйнування.
На противагу цим деструктивним характеристикам, герой визнає, що вона є його "найкращим досвідом" та "параноею", підкреслюючи складність своїх почуттів – мішанину любові, залежності та болю від токсичної прив'язаності. Він визнає, що незважаючи на всю шкоду, яку вона завдає, він все ще любить її, але ця любов приносить більше болю, ніж щастя.
Спроби позбутися болю через "пігулки" або інші способи виявляються марними – біль продовжує залишатися, а спогади про її "істерики" викликають страждання кожного дня. Ця безкінечна боротьба між любов'ю та болем ставить ліричного героя в становище, де він одночасно бажає бути поруч із нею та водночас мріє про звільнення від цієї токсичної залежності.
Пісня є виразом душевного розриву та внутрішньої боротьби, показуючи, як глибокі емоційні переживання можуть бути одночасно і руйнівними, і невід'ємною частиною людського досвіду. Це історія про пошук власної ідентичності та мети серед руїн токсичних відносин, де любов перетворюється на найбільшу параною.