Пісня розповідає про тяжкі випробування, що випали на долю тих, хто опинився в епіцентрі війни. Це оповідь про місця, де кожен день - це боротьба за виживання, де земля горить від обстрілів, а повітря насичене димом від руйнувань. Автори пісні звертаються до слухача з реалій війни, місця, де смерть - постійний супутник, а кожен ковток води важливий, як найцінніший скарб.
Тема пісні - не лише про фізичні страждання, але й про моральні. Вона зачіпає втрату близьких, розповідає про братів, які помирають у окопах, і про неможливість повернути звичайне життя. Незважаючи на це, у пісні присутня нотка надії - надії на мирне майбутнє, де все ще можливо зберегти людяність і де кожна мить життя є безцінною.
Пісня також звертає увагу на відчуженість від тих, хто не зазнав жахів війни. Автори наголошують на тому, що повне розуміння того, через що доводиться проходити людям на війні, неможливе для тих, хто перебуває далеко від фронту. Така відстань створює прірву між реальностями, які важко збагнути тим, хто не зіткнувся з війною особисто.
Завершується пісня образами териконів, що символізують не лише географічну ознаку певних регіонів, але й межу між мирним життям та зоною військових дій. Це вказує на глибокий розрив між світами війни та миру, що існують поруч, але так далеко один від одного. Пісня є закликом до усвідомлення, співчуття і підтримки тих, хто переживає війну кожного дня свого життя.