У цій пісні йдеться про молоду дівчину, яка родилася в середу, і за повір'ями, це вважається поганим знаком. Проте, її ставлення до власної долі і вибору життєвого шляху відрізняється від прийнятих у суспільстві норм. Вона відкидає ідею виходу заміж за багатого чоловіка, адже для неї важливіші справжні почуття та прості людські радості, ніж матеріальне багатство.
Пісня розкриває діалог між дівчиною та її матір'ю, де мати намагається зрозуміти, чому її донька сміється, і чи не приховує вона своїх почуттів до когось. Дівчина, з свого боку, висловлює свою незалежність і відмову від стереотипів, виражаючи готовність чекати на коханого, навіть коли він далеко.
Також в тексті йдеться про багатого чоловіка, який намагається завоювати серце дівчини, обіцяючи їй розкоші та багатство. Але дівчина відповідає йому відмовою, підкреслюючи, що не готова віддати своє серце за матеріальні блага.
У фіналі пісні дівчина знову згадує про своє народження в середу і про пророцтва невдачі, але вона ставиться до цього з оптимізмом. Вона відпускає своє горе і біду за синє море, символічно позбавляючись від негативних емоцій і страхів. Це підкреслює її силу духу та впевненість у власних рішеннях, незважаючи на зовнішні обставини та думки інших. Її вибір – це підтримка власної ідентичності і віри в щире кохання, а не просте слідування соціальним очікуванням.