Пісня Максима Бородіна "Рушив легінь на війну по терену по степу…" занурює нас у болісну реальність війни, що забирає не лише життя, а й спокій родин, залишаючи після себе біль втрати і надію на повернення. У перших рядках ми бачимо молодого чоловіка, що прощається з родиною перед відходом на фронт. Цей момент висвітлює глибоку емоційну зв'язку між близькими людьми перед лицем неминучої небезпеки, а також нескорену віру у власну непереможність.
У наступних рядках автор пісні передає внутрішній світ солдата, його думки та почуття, які коливаються між страхом, відвагою і тугом за домом. Ці рядки підкреслюють психологічну складність воєнного стану, де кожен момент може стати останнім, і кожен дихання наповнене бажанням знайти шлях додому.
Звернення до чайки, яка летить над хвилями до берегів рідного краю, символізує надію та мрію солдата про повернення. Ця метафора надає пісні ліричної глибини, показуючи внутрішній світ героя, його тугу за мирним життям і близькими.
У куплетах, де згадується конопля, що цвіте на полі, і заклик летіти, пташенько, символізується нескореність і сила духу українського народу, який стоїть перед обличчям війни, але не втрачає надії на перемогу та мирне майбутнє. "Україна буде скрізь" - це вираз віри в те, що незалежно від випробувань, держава і нація збережуть свою ідентичність і свободу. Таким чином, пісня стає гімном волелюбства та непереможності, який надихає і об'єднує навколо спільної мети – збереження рідної землі і поваги до її захисників.