Ця пісня відображає глибокі емоції та почуття ностальгії, що охоплюють людину після розставання з коханою особою. Через метафори природи, такі як сонце, що сумує за місяцем, та літо, яке слід за весною, автор виражає безкінечну тугу та нездатність забути свого коханого. Співак зіставляє себе з квіткою, а кохану особу - з бджолою, що символізує відносини, де один не може існувати без іншого, підкреслюючи нерозривний зв'язок між ними.
У пісні згадуються спроби зв'язатися з коханою через повідомлення, але через біль від розлуки, ці спроби залишаються незавершеними. Спогади про спільно проведений час, такі як обійми під плащем у серпні, викликають мікс почуттів – від щастя до смутку через втрату. Автор також висловлює свою розпач через спостереження за життям колишнього коханого в соціальних мережах, що лише посилює його тугу.
На завершення, пісня перетворюється на ліричний вираз суму та водночас сприйняття невідворотності втрати. Через повторення ліній про сум за коханою особою, як природні явища, що слідують одне за одним, автор підкреслює вічність своїх почуттів. Пісня стає відображенням того, як спогади та любов можуть продовжувати жити в серці, незважаючи на розлуку.