Ця пісня гурту "Тінь Сонця" виражає могутній дух українського народу, його непохитну відданість ідеалам свободи та честі. Початкові рядки, що згадують Волинь, Карпати, і Дніпро, символізують єдність українців з різних куточків країни у спільній боротьбі. Лють над Дніпром та степ козацький, що знає путь, підкреслюють готовність народу обстоювати свої землі і цінності.
Далі йдеться про 110-ту, яка йде у бій, що може символізувати конкретний підрозділ або уособлювати всіх, хто воює за Україну. Міць душі, що тримає стрій, відображає незламність і мужність українських воїнів у військовому та моральному аспектах.
Особливу увагу привертають рядки, що говорять про Авдіївку як про дім, а також про Донецьк і Крим. Це нагадування про територіальну цілісність України та про те, що ці регіони є невід'ємною частиною країни, незважаючи на зовнішні виклики та окупації. Заклик до єдності і непохитної віри у повернення тимчасово окупованих територій є ключовим меседжем пісні.
У пісні відчувається гордість за минуле і віра у майбутнє України, її здатність до відродження та перемоги. Через метафори та прямі звернення, твір стає гімном на честь нескореності українського духу, що об'єднується навколо спільних цілей — свободи, честі та права на власну землю.