Ця пісня Христини Соловій є зворушливою розповіддю про відносини між донькою та її мамою, в якій донька ділиться своїми почуттями, досвідами та сподіваннями на майбутнє. Вона зображує глибоку емоційну зв'язок між ними, а також висловлює надію на можливість відкрито поділитися з мамою своїми переживаннями, коли настане відповідний час.
У пісні донька обіцяє розповісти мамі "колись" про все, що відбувалося з нею, висловлюючи тим самим потребу в часі, щоб зібратися з думками і можливо знайти в собі сили говорити про складні аспекти свого життя. Вона зазначає, що не плаче, а просто не може сміятися, що вказує на внутрішні переживання та складності, з якими їй доводиться стикатися.
Згадка про спільне пиття чаю або рому з мамою символізує теплі, затишні моменти зі щирим спілкуванням. Це вказує на те, що попри відстань або час, що їх розділяє, зв'язок між ними залишається міцним і підтримуючим.
Далі у пісні йдеться про спроби доньки зцілити свої рани, які, можливо, є як фізичними, так і емоційними, і про те, як вона намагається впоратися з власними драмами та труднощами, аналогічними до тих, що мала її мама. Висловлюється думка, що вона стала дуже схожою на свою маму, що може означати не лише зовнішню схожість, але й подібність життєвих досвідів та способів їх переживання.
Таким чином, пісня є виразом глибокого емоційного зв'язку між донькою та мамою, а також сповнена сподівань на майбутнє, де можливе відверте спілкування та поділ з мамою найпотаємніших переживань та досвідів. Це розповідь про важливість сім'ї, підтримки та розуміння між близькими.