Ця пісня відображає глибокі та суперечливі емоції, які виникають у процесі любові. Вона розповідає про внутрішню боротьбу людини, яка намагається зрозуміти, як правильно любити об'єкт своїх почуттів. Наскрізною темою є пошук способу виразити свою любов, який водночас був би щирим та оригінальним.
Ліричний герой описує своє блукання містом під проливним дощем як метафору свого емоційного стану – він заблудив у власних почуттях і шукає дорогу до серця коханої людини. Дощ у цьому контексті може символізувати очищення, переосмислення почуттів або ж бажання позбутися від внутрішнього болю та невизначеності.
Описано, що любов "рветься птахом із грудей", що підкреслює її непереборну силу та бажання виразити себе. Цей образ підсилює відчуття того, що почуття героя є природними та інтенсивними, наскільки вони прагнуть знайти вихід.
Також у пісні йдеться про непросту дійсність кохання, коли любов виявляється незапланованою, але абсолютно необхідною частиною життя. Любов тут зображена як щось, що не можна контролювати або обмежувати розумом – вона існує сама по собі, незалежно від наших бажань чи сподівань.
У підсумку, пісня передає універсальну історію про пошуки справжнього способу любити, про особистісний розвиток через випробування почуттів, та про важливість прийняття цих емоцій як невід'ємної частини свого життя. Любов, згідно з піснею, є не лише джерелом радості, а й силою, що дозволяє людині розвиватися та пізнавати себе.