Ця пісня відображає глибокі емоції та переживання людини, що глибоко закохана. Вона розповідає про любов, яка не є сліпою, а навпаки - здатна зцілювати та освітлювати серця ніжним світлом. Це вираження почуттів показує, що справжня любов стає джерелом сили, а не слабкості, надихаючи кохати безмежно та красиво.
У тексті ми бачимо, що автор пісні відчуває невимовну любов до об'єкта своїх почуттів, порівнюючи це почуття з птахом, що намагається вирватися з грудей. Ця любов є такою сильною та особливою, що змушує блукати містом під проливним дощем, намагаючись знайти спосіб виразити свої почуття. Любов тут представлена як щось невимовно красиве та унікальне, що виділяється серед усіх інших людських взаємин.
Автор підкреслює, що його любов не є результатом свідомого вибору чи розрахунку, а є глибоко вкоріненою та неконтрольованою частиною його існування. Це відчуття стає його реальністю, демонструючи, що істинне кохання виходить далеко за рамки раціонального розуміння та стає чимось значно більшим та всепоглинаючим. Пісня піднімає ідею про те, що любов може бути одночасно і красивою, і болісною, але завжди залишається незмінно сильною та значущою в житті людини.